На це варто звернути увагу всім батькам!

Для дітей

5 речей, які не можна пробачати навіть своїм дітям

Бути хорошою матір’ю – зовсім не означає у всьому потурати своїй дитині і закривати очі на її погані вчинки. Материнська любов безумовна, кожна мама готова піти на будь-які жертви, аби її діти були щасливими. Але бувають моменти, коли необхідно проявити твердість характеру по відношенню до дитини, яка дозволяє собі непрощенні речі.

Якщо цього не зробити, з малюка виросте егоїст і деспот, який буде зневажати батьками з раннього віку, навчиться сукати з них мотузки, щоб завжди добиватися бажаного.

Ось вчинки дітей, які не можна не тільки заохочувати, а й прощати їх:

Постійна брехня

Кажуть, що діти переймають звички своїх батьків, і якщо тато з мамою дозволяють собі говорити неправду малюкові, то він сприйме це як норму. Після цього він дуже швидко навчиться брехати дорослим.

Але в багатьох сім’ях батьки з ранніх років привчають малюка бути чесним і самі ніколи не опускаються до брехні. Незважаючи на це, дитина підростає і починає часто прибріхувати, розуміючи, що це простий спосіб ухилитися від відповідальності за якийсь свій вчинок.

Згодом брехня стає все більш значною, і мама розуміє, що нею просто маніпулюють. Робити вигляд, що нічого не відбувається, і закривати очі на постійну брехня свого чада – просто неприпустимо.

Дитина повинна чітко усвідомити, що його брехня може мати дуже неприємні для нього наслідки. Не можна просто примиритися з цією дитячою звичкою і сподіватися на те, що з віком все зміниться.

Споживче ставлення

Віддаючи дітям свою турботу, ласку, любов і ніжність, мами мають право розраховувати на таке ж ставлення. На жаль, деякі діти, стаючи старшими, починають користуватися батьківською любов’ю, тільки вимагаючи нових подарунків, іграшок, гаджетів, і нічого не віддаючи натомість – ніякої вдячності і подяки.

Споживацьке ставлення до себе не можна сприймати, як щось нормальне. Слід вчити дитину вміти бути вдячною і цінувати те, що у неї є.

Відсутність поваги

Від маленьких дітей не варто чекати поваги, все, що вони можуть – просто любити маму і тата, які самі душі їх обожнюють. Але діти ростуть, і змінюється їхнє ставлення до батьків. З віком дитина починає усвідомлювати, яка відповідальність покладена на її батька і матір, наскільки вони вкладаються в її виховання, навчання і забезпечення всього, в чому вона відчуває потребу.

Можливо, дитина сприймає це як належне – і подібне ставлення теж цілком природно. Але бувають діти, які не просто не цінують своїх мам і тат, а й виявляють до них явну неповагу, не соромлячись демонструвати її навіть на людях.

Така дитина може обізвати маму, злобно розсміятися їй в обличчя, у відповідь на якесь незначне прохання, просто демонстративнойого проігнорувати. Найгірше, що може зробити мама в такій ситуації – зробити вигляд, що нічого особливого не відбувається. Подібне ставлення дитині прощати не можна ні в якому разі.

Неприкрита агресія

Бувають такі сім’ї, в яких мама буквально розчиняється в своєму чаді, балуючи його і віддаючи найкраще. Дитина підростає і починає сприймати маму як якусь служницю, приставлену до неї для того, щоб забезпечувати хороше життя, нічого не отримуючи взамін – ні любові, ні ніжності. Більше того, дитина починає проявляти агресію до власної матері.

Це проявляється в різких словах, колючих фразах, зневажливих поглядах. Дитина може грубо відштовхнути маму, яка вирішила її обійняти, або обірвати маму на півслові злісним виразом. Чим більше ніжності проявляє мама, тим сильніше її відштовхує підростаюче дитя. Ігнорувати ситуацію і ніяк на неї не впливати – просто неприпустимо.

Небажання допомагати

Демонстративне ухиляння від домашніх справ, навіть, коли мама кілька разів просить про допомогу – ситуація, яка заслуговує покарання. Дитина, стаючи старшою, повинна розуміти, що всі обов’язки по дому розподіляються між членами сім’ї, і її борг – приймати в цьому безпосередню участь.

Демонстративне ухиляння від роботи і байдуже ставлення до мами, яка звалює на себе ще й обов’язки дитини, геть нею проігноровані – неприпустима ситуація, що вимагає адекватного реагування.