Як краще підготувати дитину до школи?

Чи готова ваша дитина до школи?

    Підготовка дітей до школи – задача комплексна, охоплює всі сфери життя людини. Психологічна підготовка – тільки один із її аспектів.

      Найчастіше в розмові з батьками про те, чи готова дитина до школи, можна почути: «Так, вона вміє читати, рахувати, може писати друкованими літерами тощо». На жаль, це не показник готовності до школи.

   Психологічна готовність до шкільного навчання складається з багатьох компонентів. Передусім у дитини має бути бажання йти до школи, тобто, мовою психології, - мотивація до навчання. Потрібно сформувати соціальну позицію школяра: навчити взаємодіяти з ровесниками, виконувати вимоги вчителя, контролювати свою поведінку. Найголовніше – сформувати достатній розумовий розвиток, який є основою для успішного оволодіння шкільними знаннями, уміннями, навичками, а також для підтримки оптимального темпу інтелектуальної діяльності, щоб дитина встигала працювати разом із класом. Готовність до школи, з психологічної точки зору, – це не тільки вміння читати й писати, а й уміння слухати дорослого.

  Тому психологічна готовність до школи – взаємозв’язок компонентів навчання. Відставання в розвитку одного компонента рано чи пізно спричиняє відставання в розвитку інших.

Складові психологічної готовності:

- фізіологічна;

  • інтелектуальна;
  • емоційно-вольова;
  • мотиваційна;
  • соціальна.

Фізіологічна готовність означає достатній рівень дозрівання організму дитини, стан її здоров'я. Зрозуміло, що здорові діти краще пристосовуються до змін, пов'язаних із початком навчання. До успішного навчання потрібно підготувати дитину не тільки морально, інтелектуально, а й фізично:

  1. змалку привчайте дитину дотримуватися правил особистої гігієни;
  2. виробіть для неї чіткий режим дня і намагайтеся його дотримуватися;
  3. привчайте дитину до ранкової зарядки, фізичними вправами особливо корисно займатися на свіжому повітрі;
  4. загартовуйте дитину з раннього дитинства;
  5. влаштовуйте прогулянки в будь - яку погоду.

 Інтелектуальна готовність – це наявність загального запасу знань про навколишній світ, людей і про себе.

   Джерелом пізнавального розвитку дитини є навколишній світ і соціальний досвід. Головним на цьому шляху постає формування пізнавальної активності, яка, в свою чергу, характеризується пізнавальною потребою. У період дошкільного дитинства можна виділити три рівні розвитку пізнавальної потреби:  розвиток цікавості, панування допитливості, пізнавальна активність.   Інтелектуальна (пізнавальна) готовність пов'язана з відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, увага, пам'ять, сприйняття, уява.

           Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь-який вид діяльності не може обійтися без мислення, особливо – навчання.

На момент початку навчання в школі дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, людей. Наприклад, вона має знати своє ім'я, прізвище, основні кольори, основні геометричні фігури, володіти поняттям «більший»-«менший», «вищий»-«нижчий», «ширший»-«вужчий».

           Увага є ще одною складовою інтелектуальної готовності. Чим вищий рівень уваги, тим вища ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, не схожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процесс їх виконання вимагає більшого зосередження. Для цього бажано тренувати здатність дитини бути уважним, наприклад, за допомогою ігор і спеціальних вправ.

          Безумовно, легше буде навчатися тій дитині, в якої гарно розвинута пам’ять. Бажаним для успішного навчання є вміння дитини відповідати на запитання, вміти висловлювати свої думки. Передумовою цих вмінь є достатній словниковий запас дитини. Розвиток мовлення є ще однією складовою інтелектуальної готовності дитини до навчання.

          Достатній розвиток м’язів руки, вміння виконувати пальчиками дрібні дії (наприклад, нанизувати намистинки) буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати.

          Якщо ви хочете, щоб ваша дитина добре навчалася, із радістю відвідувала школу – допоможіть їй. Читайте книжки: казки, вірші, оповідання. Після того, як казка прочитана, попросіть, щоб вона переказала прочитане. Розвивати мислення, увагу, пам’ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і під час спеціальних ігрових занять (саме гра перетворює нудне навчання на яскраву, цікаву пригоду) та під час щоденного побутового спілкування. Розширювати словниковий запас дитини можна за допомогою гри «Хто більше?»: загадайте якийсь предмет чи явище і називайте його ознаки (хто більше назве). Наприклад: «сніг» - білий, холодний, блискучий, іскристий, м’який, ранній, глибокий, пухнастий, лапатий тощо.

Щоб розвинути дрібні м’язи руки, надавайте дитині можливість ліпити, малювати, розфарбовувати розмальовки, вирізати чи виривати пальчиками обведені фігурки. Створюйте разом із дитиною різні фігурки з паличок (можна використовувати навіть сірники – тільки обов’язково під вашим наглядом). Нехай вона складе таку ж фігурку, яку склали ви, спочатку дивлячись на неї (так буде розвиватися сприймання, вміння орієнтуватися на зразок), а потім по пам’яті (щоб розвивалась пам’ять, ваші фігурки з сірників, або інших предметів, спочатку мають бути дуже простими, поступово їх потрібно ускладнювати).

Зараз у книжкових магазинах, на базарах, у кіосках можна придбати велику кількість книжок для розвитку мислення, пам’яті, уваги, сприймання, для підготовки дитини до навчання в школі.

Щоб ігри з дитиною були успішними, дотримуйтесь важливого правила: під час гри забудьте про те, що ви авторитетні й всезнаючі мама, тато, бабуся чи дідусь, а перенесіться у власне дитинство і станьте, хоч ненадовго, знову дитиною – будьте для неї рівноправним партнером у грі, який також може сумніватися, сумувати й щиро радіти із своїх результатів.

Емоційно-вольова готовність передбачає вміння дитини ставити мету, планувати дії, приймати рішення, докладати зусиль до їх реалізації. Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями (наприклад, слухати, не перебиваючи).          

          Мотиваційна готовність сформована, якщо в дитини є бажання іти до школи, посісти нову соціальну роль – роль школяра, в неї сформоване позитивне ставлення до вчителя, розвинені необхідні форми спілкування з однолітками, є прагнення до здобуття знань, інтерес до навчальних занять.

          Готовою до шкільного навчання є дитина, яку школа приваблює не зовнішньою стороною (атрибути шкільного життя), а можливістю одержувати нові знання.

   

ПІДГОТОВКА ДО ШКОЛИ

 Поради психолога

ЧИТАННЯ

Зміст занять

1. Розкажи мені про себе і свою сім'ю.

2.           Твої улюблені казки. Переказ казок за серією малюнків.

3.    Слухання оповідання. Переказування почутого.

4.          Бесіда за сюжетним малюнком «Літні розваги дітей». Побудова речень.

5.          Ознайомлення з будовою слова. Поділ слів на склади.

6.          Наголос у слові. Слухання казки «Рукавичка» та ін. Виділення дійових осіб. Робота над текстом.

7.            Складання розповіді «Моє місто». Виділення наголосу в словах.

8.     Слухання і переказ казки «Лисичка і Журавель». Складання кінцівки тексту.

                                                                 

ПИСЬМО

Зміст занять

1.  Ознайомлення із зошитом. Копіювання за зразком (правки, риски, їх поєднання і чергування).

2.  Вправи з безвідривного письма. Закручування та розкручування спіралі, пружинка, парканчик.

3.  Штрихування фігур за зразком вчителя. Копіювання через кальку фігур, слів.

4.  Штрихування перекопійованих фігур. Вправи з письма.

5.  Письмо паличок різної довжини та нахилу. Письмо півовалів, овалів, петель. Письмо елементів великих букв. Копіювання. Поєднання елементів букв. Штрихування.

6. Вироблення уваги (серед ліній обвести силуети тварин, птахів).                                                                                

                                                                                             

МАТЕМАТИКА

Зміст занять

1.    Лічба предметів. Копіювання рухів. Вироблення точності.

2.    Поняття: більше, менше, однаково. Лічба предметів. Знаходження фігури серед інших.

3.    Просторове уявлення предметів: спереду, позаду, поруч, під, над. Лічба предметів. Встановлення відповідності між предметами чи групами.

4.    Просторове уявлення: вгорі, внизу; справа, зліва. Складання цілого зображення з його частин. Ознайомлення із зошитом в клітинку.

5.    Лічба предметів. Розміщення геометричних фігур у просторі за зразком. Безвідривне письмо.

6.    Лічба предметів. Просторове розміщення предметів. Обведення клітинок. Письмо прямих і похилих паличок.

7.    Вправи на увагу. Відтворення побачених предметів за зразком. Написання елементів цифр.

8.    Поняття: один, багато, більше, менше, стільки ж. Написання елементів цифр.

9.    Порівняння груп предметів. Поняття: високий, низький, довгий, короткий. Лінія. Лічба предметів.

10. Геометричні фігури. Викладання фігур із паличок.

 

Підготувати дитину до школи – дати їй певне фізичне загартування, налаштувати психологічно й морально до систематичної щоденної праці, підготувати мислення дитини до навчання.

Бажання вчитися або допитливість, бажання пізнавати – це ті перші риси вдачі, які потрібно розвивати та виховувати в майбутнього школяра.

 

Дезадаптація дітей

1.Тонка моторика – це різновид рухів, у яких беруть участь дрібні м’язи.

Ці рухи не є безумовними рефлексами, як хода, біг, стрибки, і потребують спеціального розвитку. В дітей слабо розвинуті пальці рук, це призводить до труднощів із письмом. Щоб тренувати пальці рук, розвинути силу й витривалість м’язів, необхідні різноманітні фізичні вправи, заняття фізкультурою. Слід обмежити малювання фломастерами, бо вони не розвивають м’язи пальців рук. Перевагу треба віддавати простим і кольоровим олівцям. Кориснішими є ліплення з пластиліну, малювання, розфарбовування, складання аплікацій, конструювання з дрібних деталей. Спеціальні заняття вдома потрібні дітям із поганим розвитком мовлення, оскільки існує тісний зв'язок між рівнем розвитку мовлення й ступенем розвитку тонкої, дрібної моторики. Тому тренування пальців рук у дитини є засобом підвищення її інтелекту, розвитку мовлення й підготовки її до письма.

2. Пізнавальні навички. Навчайте своїх дітей найпростішим формам порівняння, аналізу, синтезу, вмінню робити узагальнення, спостережливості. (Наприклад, покажіть дитині будь-який предмет і попросіть розповісти про нього все, що вона знає.)

Доцільно загадувати дитині загадки. Вони розвивають у дитини готовність до засвоєння достатньо складного навчального матеріалу. Систематично проводьте з дітьми спостереження за природою. Учіть розповідати про те, що бачила, використовуючи при цьому правильні форми слів і висловів.

3. Як уникнути дезадаптації. Для розуміння понять “більше”, “менше”, “дорожче”, ”дешевше”, “порівну” потрібно використовувати конструктор, кубики, смужки паперу. Учіть збирати об’єкти за зразком.

Під час прогулянок розвивайте окомір дітей, навчайте перевіряти його за допомогою умовної мірки (кроку).

Навчайте дітей орієнтуватися в часі. Для цього потрібно привчити їх вкладатися у відведений час при виконанні якоїсь роботи (малювання, конструювання, прибирання).

Прагніть, щоб діти знали назви місяців, послідовність днів тижня і пори року, визначали час за годинником із точністю до півгодини.

Важливо навчити дітей орієнтуватися не тільки в часі, але й у просторі, так, щоб з’явилося розуміння понять “від” і “до”, “вперед” - “назад”, “вниз” – “вгору”, “праворуч” – “ліворуч”.

Корисною є гра “Угадай, що змінилося?” : запропонуйте дитині подивитися на предмети, а потім заховайте один або змініть його місце; запитайте, що змінилося.

4. Навчання дітей читанню.

Чим раніше дитина навчиться читати, тим краще.

Поступово вчіть писати. Дуже важливо при цьому дотримуватись вимог до постави дитини, розташування зошита, правильного тримання ручки.

Доцільно заохочувати дітей до ліплення, конструювання, друкування й малювання.

       5. Особистісний компонент готовності. Дитина повинна чітко усвідомлювати свою внутрішню позицію, статеву приналежність, мати навички самообслуговування та самоконтролю, вміти підкоряти себе обставинам, поступатися, якщо це необхідно, своїм бажанням.

6. Розвиток емоційно-вольової готовності – вміння дитини довільно керувати своєю поведінкою, емоціями, пізнавальною активністю, розвивати цікавість, подив та бажання пізнавати.