Криза підліткового віку необхідна і дітям, і батькам


Батьки бояться підліткового віку. За можливості воліли б зовсім оминути цей життєвий період. Воно й не дивно. Ще нещодавно мила дитина стає дратівливою, невдячною, неврівноваженою та все робить наперекір.

Часто кризу підліткового віку сприймають, як невдачу чи неприємність. Насправді вона має важливе значення – психологічне відокремлення від батьків (сепарація).

Без підліткових протестів неможливе становлення самостійності підлітка, формування навичок виправлення власних помилок і поява віри у власні сили.

Без підліткових протестів неможливе становлення самостійності підлітка, формування навичок виправлення власних помилок і поява віри у власні сили

Головна перевага підліткового віку – це початок необхідного і невідворотного процесу сепарації, відділення від батьків і їх опіки. Адже сепарація – це необхідна умова для того, щоб стати господарем свого життя, навчитись приймати власні рішення.

Психологічно підлітковий вік настає тоді, коли зовнішній світ стає більш привабливим, ніж життя за пазухою у батьків. Для того, щоб вийти в життя, підлітку необхідно піти на пряму конфронтацію. Заявити "я знаю сам, як краще!".

Знецінення батьківського досвіду, прийняття власних, хай і не завжди вірних рішень, відстоювання права самому керувати своїм життя – все це полегшує дорослішання для самої дитини. Звісно, у цей час тату з мамою непереливки, адже конфлікти посилюються, а підліток стає некерованим. Але така некерованість необхідна і самому підлітку (щоб таки навчитись самостійно керувати собою та життям) і батькам (щоб звикнути до думки, що їх дитина виросла і дедалі більше буде віддалятись від них).

"Зламані" підлітки згодом не можуть закінчити навчання, знайти роботу, створити власну родину і взагалі нічого не хочуть

Часто батьки не хочуть приймати дорослішання і відокремлення підлітка, намагаючись всіма силами зламати і втримати його у дитячій позиції підкорення батьківській волі. Наміри їх часто найщиріші - захистити дитину від помилок та небезпек цього світу. Але результат подібних спроб невтішний: неможливість будувати власне життя, приймати рішення, нести відповідальність, апатія, відсутність мотивації. Саме такі "зламані" підлітки згодом не можуть закінчити навчання, знайти роботу, створити власну родину і взагалі нічого не хочуть.

Підсумок вдалої сепарації стане помітний після повноліття. Коли з вічно протестуючого підлітка сформується фінансово та емоційно незалежна людина. Лише у разі вдалої сепарації формується розуміння власної цінності, своїх та чужих бажань і впевненість.


Хоча більшість батьків і витрачає багато часу, енергії та любові, щоб дати своїм дітям усе найкраще, проте інколи уявлення дорослих про це «найкраще» не збігається з поглядами підлітка.

У перехідний період від дитинства до дорослості підліток відчуває особливу потребу в спілкуванні з однолітками. І задоволення цієї потреби зазвичай відбувається в неформальних групах або компаніях.

Усі ми живемо, спілкуючись між собою. Але часто спілкування буває проблемним. Далеко не всі вміють швидко адаптуватися в нових умовах, налагоджувати контакти, особливо це стосується підлітків.

Тому, щоб уберегти дітей від впливу асоціальних груп, батьки повинні більше часу приділяти дітям, з розумінням і терпінням ставитись до їхніх проблем і переживань, бути друзями і порадниками, навчати поведінки в незнайомих компаніях.

10 корисних настанов, які батьки можуть дати своїм дітям, щоб убезпечити їх від неприємностей:

  1. У будь-якій компанії будь доброзичливим і толерантним.
  2. Одразу ознайомся з принципами спілкування в новій компанії, її інтересами – чи збігаються вони з твоїми.
  3. Намагайся запам’ятати імена нових знайомих.
  4. Поводься природно. Нещира поведінка в малознайомій компанії завжди привертає увагу й викликає негативні емоції.
  5. Уважно слухай інших, підтримуй спільну розмову, але не перебивай співрозмовників. Краще спочатку послухати, а потім «показувати» себе.
  6. Якщо не хочеш відповідати на особисті запитання, – пожартуй або усміхнись.
  7. Не відповідай на образливі жарти, провокації, агресію. У цьому разі краще швидше піти з такої компанії.
  8. Жартуючи, не ображай нікого, особливо це стосується зовнішності, манер, поведінки тощо.
  9. Не говори ні про кого погано, особливо про відсутніх. Не підтримуй таких розмов – краще промовч або відійди.
  10. Уникай агресивних компаній узагалі. Особливо, якщо вони вживають алкоголь, наркотики або чинять протиправні дії. Це може мати дуже погані наслідки.

А дорослим хочеться нагадати: любіть своїх дітей і не соромтесь говорити їм про це, не відгороджуйтесь від них стіною байдужості та заклопотаності. Відтак діти більше вам довірятимуть і менше шукатимуть розради в сумнівних компаніях.

А ще – частіше усміхайтесь! Адже, як зазначив знаний американський психолог, педагог і письменник Дейл Карнегі, який розробив теорію успішного та безконфліктного спілкування, усмішка – це «…засіб, створений природою для розв’язання всіх проблем».