РОМАН МАРКУСА ЗУЗАКА «КРАДІЙКА КНИЖОК»

РОМАН МАРКУСА ЗУЗАКА «КРАДІЙКА КНИЖОК»

Роман «Крадійка книжок» Маркус написав на основі спогадів про війну своїх батьків. Початково молодий письменник планував, що цей твір матиме 100 сторінок, а оповідь вестиметься від імені німецької дівчинки Лізель — головної героїні твору. Та, за словами самого Маркуса, Лізель виходила якоюсь «дуже австралійською німкенею», і йому довелося змінити образ оповідача — ним став Смерть (у творі Смерть саме чоловічого роду).

Батьки письменника, які були прототипами головних героїв роману, прочитавши початковий варіант твору, зворушилися до сліз. Вони допомогли синові, який не знав жахіть війни, створити вірогідну атмосферу тих важких років. Ліза і Гельмут записали для Маркуса всі свої спогади про події, свідками яких вони стали. Відповідно заплановані 100 сторінок тексту перетворилися на 580, а ідея зі зміною оповідача виявилася пізніше вибуховою.

Дія роману «Крадійка книжок» відбувається в Німеччині, очолюваній Адольфом Гітлером, який просуває свої війська країнами Європи. Читаючи роман, ми спостерігаємо за життям невеличкого містечка з вигаданою назвою, яке розташоване поблизу Мюнхена. Події роману тривають упродовж п'яти років і торкаються долі маленької німкені Лізель, її прийомних батьків, друзів, сусідів та інших, серед яких бачимо як мирних людей, так і фанатичних прихильників Гітлера.

Очевидно, що рідного батька Лізель заарештували нацисти, і мати на початку твору привезла дівчинку до «нових» батьків. Жінка змушена була залишити десятирічну донечку в чужому місті з чужими людьми, позаяк не мала надії, що зможе прогодувати Лізель, і боялася втратити її так само, як втратила крихітного сина. До речі, коли хлопчика ховали, мала Лізель украла на кладовищі свою першу книжку, яка мала доволі символічну назву — «Посібник гробаря».

Звичайні мешканці містечка — праля Роза і маляр Гельмут Губерманни — стають рідними людьми для Лізель. Вони, опікуючись дівчинкою, вчать її читати, віддають до школи. Ці двоє простих людей страждають від того, що їхній рідний син, як і чимало німецьких юнаків, став жертвою пропаганди і нацистом — брутальним, самовдоволеним, готовим виконати будь-який наказ свого фюрера (вождя).

Оповідь у романі плине неспішно, з відступами, то забігаючи в майбутнє, то знову повертаючись до повсякденного життя Лізель на Небесній вулиці. Але читач мимохіть відчуває постійне напруження, адже десь за межами міста йде війна, яка поступово наближається до його околиць, а розповідь веде Смерть...

Смерть постає перед читачами в несподіваному образі — автор підкреслює, що цей персонаж чоловічого роду. Він не жорстокий губитель людських життів, яким людство звикло його бачити, а добрий і сумний збавитель від страждань. Він рятує тих, хто не може вже терпіти ні тілесних, ні душевних мук, усіх, хто став безневинними жертвами нацизму. З величезним болем Смерть згадує і євреїв, яких гітлерівці прирекли на смерть лише за їхню національну належність, і мирних німців, які гинуть від бомбардувань. Він усім стишує жалі і забирає болі, він плаче над тілами загиблих. Але хто пошкодує його — Смерть?..

Постер фільму «Крадійка книжок» (режисер Брайан Персіваль, 2013 рік)

Він змушений служити війні — кривавій і захланній почварі, яка стала причиною жахливого горя. Але поширює її нацизм, що не шкодує ані дорослих, ані дітей, згодовує ненажерливій війні своїх кращих бравих солдатів і «мирних» співвітчизників, які з ентузіазмом підтримали ідею вищої раси та завоювання нових земель і ресурсів, які із захватом слухали пафосно-істеричні промови Гітлера, мліли від усвідомлення власної зверхності над іншими народами.

Смерть став заручником навіть не стільки війни, скільки людей, які розв'язали цю війну, і невідомо, скільки ще розв'яжуть у майбутньому і скільки десятків мільйонів душ доведеться визволяти від страждань. Письменник розмірковує: «Ми так боїмося смерті, а що, як вона боїться нас?..»

Тема Голокосту є однією з головних у творі і розкривається з несподіваного боку — у той час, коли одні німці полювали на євреїв, труїли їх у газових камерах і спалювали їхні тіла в печах, інші переховували їх у своїх домівках, ділячись із ними мізерними пайками хліба, ризикуючи бути страченими своїми ж співвітчизниками.

Книжки в романі Маркуса Зузака мають символічне значення: за «Посібником гробаря» Лізель під час війни вчилася читати, книжки вона тихцем рятувала із вогнища, розпаленого нацистами, а також крала і читала, щоб якось відволіктися, відгородитися від жахливої реальності. У романі навіть та книжка, яку написав Гітлер, стала в нагоді — на її сторінках юнак-єврей Макс намалював своєрідний роман про Лізель (постмодерністська ідея книги в книзі).

Література, книжки стають для людей рятівним островом, де вони можуть заховатися від безсенсовної бійні, в якій наприкінці твору гине вночі уся Небесна вулиця зі своїми поснулими мешканцями — батьками, друзями і сусідами Лізель. Вижила лише дівчинка, яка під час бомбардування сиділа в підвалі і писала... книжку.

Для тих, хто хоче знати більше

У 2012 році Маркус Зузак дав інтерв'ю з нагоди театральної постановки за романом «Крадійка книжок». Пропонуємо уривки із цього інтерв'ю.

— Як у вас виникла концепція роману про Другу світову війну, де оповідачем був би Смерть і йшлося про дівчинку, яка краде книжки?

— Ідея цієї книжки, можна сказати, витала в повітрі. Вона чекала, поки я ріс у Сіднеї, разом із братом і двома сестрами слухав кухонні розмови батьків. Власне, витоки цієї книжки лежать саме там... Найбільше на мене вплинув світ моєї мами, який був на околицях Мюнхена. Тому я і обрав Лізель головною героїнею...

— ...Чи могли б ви розповісти, як ваша сім'я, історія якої надихнула вас на створення цього роману, прийняла його?

— Ну, почнімо з того, що я завдячую своїм батькам усім. Вони подарували мені світ цієї книжки... Звісно, в остаточній версії тексту відсотків 90 — вигадка, але все ґрунтується на життєвій історії... Я думаю, в основному батьки просто пишаються. Вони зустрілися в Австралії, не знаючи англійської, а зараз їхні життєві історії стали основою не тільки для «Крадійки», а й моєї письменницької кар'єри.

— Хотілося б знати, чому оповідачем став Смерть. Вибір неординарний, сміливий, додає похмурого шарму і виправдовує себе на всі сто.

— ... Люди нерідко кажуть, що війна і смерть — найкращі друзі, і якщо це так, то чи може бути кращий антураж для такої історії, ніж нацистська Німеччина?.. Я зрозумів, що Смерть теж має бути вразливим.., що він дуже втомився, боїться, що його обтяжує усе це прибирання, надто під час війни. Я відчув, що Смерть мусить розповісти цю історію і довести собі, що люди бувають достойними і красивими навіть за найважчих обставин... Можливо, я бачу Смерть як частинку нас самих, яка постійно пам'ятає, що ми всі помремо, нагадуючи нам, що жити треба правильно...

Переклад з англійської Анатолія Сагана

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Предметні компетентності

  • 1. Які події стали основою сюжету в романі «Крадійка книжок»?
  • 2. Прокоментуйте назву твору Маркуса Зузака.
  • 3. Розкажіть, чому Лізель опинилася на Небесній вулиці.
  • 4. Поміркуйте, яку роль відіграли книжки в житті дівчинки.
  • 5. Які моральні проблеми порушено в романі Маркуса Зузака?
  • 6. Чому, на вашу думку, молодий австралійський письменник звернувся до подій давно минулої Другої світової війни?

Компетентність спілкування державною мовою

Напишіть відгук-есе на твір, який ви вивчали у курсі зарубіжної літератури в 11 класі і який справив на вас найбільше враження.

Поміркуйте над особливостями образів та ідей, утілених у творі. Висловте своє бачення ролі митця і мистецтва у житті суспільства.