Декоративно-прикладне мистецтво

Наукове визначення декоративно-прикладного мистецтво – полягає у пізнанні виду образотворчого мистецтва та освоєння прикрашання предметів повсякденного побуту. Першим дослідником науки вважають А.Мілера. Він був першим, який звернув увагу на орнаменти, як важлива складова прикладного мистецтва . Виникнення такого наукового напряму в Україні, почалось з ІІ половини 19 століття, перші дослідники: Широцький В., Щербаківський).

Найпершим хто звернув увагу на використання традиційних орнаментальних мотивів у книгодрукуванні був М. Біляшівський. Декоративне та й прикладне мистецтво – належить до одного з найдавніших видів художньої життєдіяльності людини. До нього ми відносимо одяг, меблі, хатнє начиння, тобто світ речей, які використовує людина у побуті.

Ні одна з напрямів духовно-творчої життєдіяльності людини не набула такого високого засобу художнього вираження, як мистецтво декоративне . Ми знаходимось з цим мистецтвом, навіть не звертаючи на нього увагу. Через особисті речі, хатні предмети людина створює особливий спосіб життя.

Як і інший вид мистецтва, декоративно - ужиткове розвивалося за допомогою певних правил і законів, які були притаманні певним історичним епохам. Творець прикладного мистецтва створював речі, зручні у користуванні, яким притаманна розумність та корисність, а також включав у себе вимоги свого часу.

Тільки загальна кількість цих характеристик (правильність, доречність, утилітарність, краса) дає змогу зрозуміти цей предмет як художній витвір.

Завдяки логічному мисленню, оригінальністю, в людські діяльності розпочинається етап фантазії та цілеспрямованість покращити свій побут прекрасними, гармонійними речами.

Для того, щоб мистецтво розпочало своє існування, людина повинна була освоїти, визнати ознаки баченого та вміти передавати емоції на камені, в глині, отримувати звуки, навчитися художньо сприймати дійсність.

Декоративність є одним найважливішим засобом передавання оригінальності, ідеальності та естетичності образу і почуття думки